Чому я піду на розстановки?

    Ми народжуємо ідеї, ідеї народжують нас нових, а ми нові народжуємо нові ідеї. Думаю, обираючи професію, далеких років 10 тому (а може й більше…) усвідомленого вибору сама не робила. Хоча добре усвідомлюю зараз, що ніщо не випадково та дякую усім, хто робив вибори зі мною, і часом за мене, з моєї мовчазної згоди.

  99px_ru_avatar_vkontakte_3930_retro_cardevushka_s_chemodanom  Так, професія юриста, отримана мною в НаУ «Острозька академія», шалена кількість недоспаних ночей, зазубрені статті кодексів, травми (душевні Гигг) при стажуванні в правоохоронних органах, досвід юридичної практики, а особливо, спілкування з державними бюрократами, намагання писати кандидатську дисертацію і відчайдушний пошук мотивації: «а навіщо і заради чого її писати?» реально блокували живу енергію в мені. Такий стан типу: тут треба промовчати, а тут – дожати, допрацювати, недоспати, а якщо зайві переживання та емоції – заблокувати, забути, не пускати. «Даша, в тебе все чудово, що тобі ще треба?» – в тебе чоловік – адвокат з величезною кількістю клієнтів, – пиши позовні заяви і отримуй задоволення від життя!» або «Даша, скомпілюй дисертацію та менше думай, щоб писати ТАК і ПРО ТЕ що ти хочеш треба іншого наукового керівника, – він ще не народився. Треба вміти пристосовуватись!».
    А з іншого боку – викладання на юрфаці, любов до філософії права, до теорії права, ідеї права, як справедливості, шалена любов до студентів-правників і неординарні та мега-позитивні заняття, кілька «народжених» інтерактивних посібників, підтримка ректором ідей інтерактивного навчання, та те найкраще, що я отримала з дотику до юриспруденції – мій чоловік, який був же моїм викладачем (отакої, так?). І як тут однозначно дати відповідь, як зважити енергію – яка забирається і прибуває? Хто дасть обґрунтовану пораду? Хто той авторитет, якому згодом захочеться подякувати, а не перекласти відповідальність за дієві поради?
    Непросто коли тобі тридцять, коли ти завжди була відмінною у всьому, коли в тебе троє дітей, будинок, автомобіль і пес, сказати всьому світу (чоловіку і батькам найперше), що тобі не вистачає гармонії та життєвих сил (про що це, взагалі?) і що ти хочеш змінити професію, місто проживання, себе та світ навколо, – і ось вона ти з чемоданами і всім сімейством тепер будеш жити у місті свого дитинства, шукати справу життя, змінюватись та змінювати світ навколо.
    І я щаслива, що в такий період життя зустріла шалену кількість людей, які для мене реально стали авторитетами, а їх відповіді на мою купу питань стали реальними дієвими порадами. Що кожен з них компетентний в широкому колі питань, їх життєвий досвід служить та буде служити ще не мені однійJ. Дякую Вам: Світлана Жукова, Наталі Рейч, Віктор Михайлевич, Оксана Литвиненко, дякую моїм батькам, чоловіку і дітям, які радісно намагаються приймати усі мої грандіозні ідеї. І окреме велике дякую Сергію Короліку, який останні два місяці компетентно, ефективно, чітко відповідав на всі мої філософські питання, викидав з моєї голови сміття, моделював можливості життєвого втілення усіх моїх двохсот ідей та безпосередньо причетний до позитивних зрушень у моєму житті. Результат моєї індивідуальної терапії та результат професіоналізму Сергія Короліка та Оксани Кондратюк – програма «Моделювання життя згідно життєвого призначення», що буде реалізовуватись в тренінг-центрі «EGO». Я сама чекаю початок авторської програми, бажаючи отримати систему знань, схем, визначень, щоб сформувати системне бачення життєвого призначення, а під час занять через розстановки буквально відчути відповіді на свої питання. І запрошую всіх, хто відчуває, що займається не своєю справою, або навіть, боїться собі у цьому зізнатися, – приходьте ми маємо що вам дати.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *